Як підготуватись до захисту дисертації та якісно написати її?

Якщо Ви хочете розвиватися у сфері науки й плануєте здобути ступінь доктора наук, важливо вміти самому написати дисертацію і зробити це швидко та якісно. Основне завдання аспіранта полягає в написанні наукової роботи, оскільки після закінчення навчання він має представити свою роботу на захист перед дисертаційним комітетом.

За статистикою, 30-50 відсотків кандидатів не досягають стадії захисту, залишаючи навчальний заклад. Втім, написати хорошу дисертацію можна самостійно, якщо правильно та відповідально підійти до завдання. Зі статті можна дізнатися, як писати дисертацію без зайвих труднощів. Також Ви маєте можливість замовити у нас написання частини або повного тексту дисертації. Ми гарантуємо якість написання, хорошу унікальність та можливість вносити правки, доки робота остаточно не підійде вам.

Навіщо та кому потрібне написання дисертації?

Написання кандидатського дисертаційного дослідження є трудомістким процесом, що вимагає від вченого умінь застосовувати свої знання та вміння у процесі дослідження. Наукова праця претендента підтверджує кваліфікацію в дослідній галузі. Без захисту роботи не можна перейти на новий рівень розвитку в галузі науки.

Часто вдаються до створення дисертацій як вчені-початківці, які планують пов'язати життя з науковою справою, так і різні організації, для вирішення найважливіших наукових завдань.

Здобуття кандидатського ступеня є корисним для кандидатів, щоб задовольнити різні потреби:

– Визнання праць вчених-початківців авторитетною науковою спільнотою — найвища форма самореалізації та самовизначення.

– З повагою ставляться до людей «науки», які підтвердили свої знання, досвід при захисті дисертації.

– У кандидатів і докторів наук більший заробіток, ніж у дослідників без ступеня освіти, вони мають вищі шанси знайти хорошу роботу за фахом.

– Можливість стати важливим учасником у світі науки, регулярно відвідувати конференції та семінари, познайомитись із впливовими людьми.

Тому, як самому написати дисертацію, швидко та якісно, корисно дізнатися всім, хто зацікавлений у науковій діяльності та бажає стати значущою особистістю у співтоваристві вчених, хоче саморозвитку в ролі відомого вченого.

Правильна структура дисертації.

Дисертація повинна бути написана строго відповідно до вимог ВАК і ДСТУ. Незалежно від тематики дослідження, рівня наукової роботи, стандарти її написання є ідентичними. Рукопис включає вступ, висновки, не менше ніж 3 основних розділів, список літератури, оформлений за державними вимогами.

Для написання вступу необхідно дуже відповідально підійти, у цій частині потрібно коротко пояснити, які особливості, цілі та користь наукових праць.

Що для цього потрібно:

– вказати актуальність, практичну важливість дослідження;

– описати тему, оцінити рівень її вивчення;

– визначати основну мету та завдання дослідження;

– визначити досліджуваний об'єкт і предмет;

– коротко описати суть майбутнього проєкту;

– вказати положення, які корисні для поточного захисту;

– вказувати перспективи їх практичного використання та надати перевірку отриманого результату.

Чітко розроблена структура кандидатської дисертації допоможе легко орієнтуватися в найближчих дослідженнях, планувати час, здати необхідні доповіді на кафедру, зрозуміти, які заходи потрібно застосувати для написання дисертації.

І навіть якщо Ви в процесі підготовки праці вносите зміни до початкових планів, це не страшно. Краще, план із доопрацюваннями, ніж повна відсутність плану.

Детально правильна структура дисертації має виглядати так:

– титульна сторінка;

– зміст;

– список скорочень, якщо вони застосовувалися у тексті;

– вступ (зазвичай займає 2-7 сторінок);

– основна частина (містить у середньому 4-5 розділів);

– висновок (необов'язково, але дуже бажано);

– висновки (мають відповідати переліченим у введенні завданням);

– практичні рекомендації (якщо є);

– список літературних джерел (оформляється у суворій відповідності до чинного ДСТУ);

– додатки, де вказують відомості, які не увійшли до основних розділів, актів впровадження, авторських свідоцтв (якщо є).

При написанні головної частини немає чітких вказівок, необхідно орієнтуватися на напрямок дослідження. Загалом, рекомендації про написання розділів дисертацій виглядають так:

У першому розділі – літературний огляд та аналіз вивчених джерел з тематики роботи, обсяг цієї частини повинен бути близько 20-40 сторінок. До початку написання праці бажано вивчити стан обраного напряму досліджень, хто займався та займається розробкою, яких успіхів вже досягнуто, та які залишилися проблеми. Якщо виявлено кілька невирішених завдань, їх Ви можете перерахувати у своїй роботі. Найкращим рішенням для закінчення першого розділу є постановка цілей та завдань вашого дослідження.

У другому розділі мається повинен бути опис методики роботи, його обсяг становить близько десяти сторінок. Тут перераховані методи та інструменти, які застосовуються при дослідженні. Будь-який читач Вашої роботи повинен представляти звідки були отримані дані та зрозуміти, як самому провести експеримент.

У третьому розділі представлені результати минулих досліджень, цей розділ за обсягом є найбільшим, до 90 сторінок. Щоб зручно отримати дані, вони заносяться до таблиці, а потім будуються графіки та діаграми за ними, даються пояснення. Якщо дуже багато експериментів було проведено, краще їх розділити на окремі абзаци або додати інші частини.

Четвертий розділ потрібний, щоб аналізувати отримані дані, порівнювати ваші результати з результатами інших дослідників, які займаються цією ж темою. Середній обсяг розділу становить 20-30 сторінок.

Додатки. Є необов'язковою частиною кваліфікаційної роботи та складається з даних, які не увійшли до основного обсягу тексту документа. При великій кількості даних, додатки поділяються кілька категорій з присвоєнням власного порядкового номера кожному їх.

Згідно з стандартами, обсяг дисертації в середньому становить 120-150 сторінок формату А4.

Що є необхідним для написання та захисту дисертації

Перед тим, як написати свою дисертацію, аспіранту потрібно чітко зрозуміти, в якій сфері він хоче розвиватись. Вибирати тему є відповідальним кроком, який визначає весь перебіг дії претендента надалі. Тема має бути цікавою для молодих учених, актуальною для всього наукового середовища та для досліджень в цілому. Не потрібно ставити «надзавдання», які буде важко вирішити, або вибирати напрямок, в якому робота матиме дуже малий обсяг, або навпаки, надто буде надто великою.

Велике значення також має вибір наукового керівника. Якщо професор цікавиться вашим захистом, то він усіма силами допомагатиме досягти мети, використавши свою репутацію та зв'язки. В цьому випадку потрібно бути готовим виявляти настирливість і поставити йому максимум запитань і постійно нагадувати про себе.

Назва роботи має звучати конкретно, без будь-яких загальних слів, у ній має бути зображено вся сутність дослідження. При цьому не заведено вживати в назві такі слова як «дослідження» (будь-яка дисертація вже сама по собі – дослідження), «проблема» (про проблеми всі знають давно, але як вирішувати їх – не знає ніхто), «вдосконалення» (вчені багато років займаються вдосконаленням, треба не вдосконалювати, а творити принципово щось нове).

Правильна постановка цілей та завдань дослідження суттєво прискорює роботу з написання роботи. Мета – одна на весь рукопис, поєднати проблему з результатами її рішень.

Щодо формулювання дисертаційних завдань строгих вимог немає. До завдань за умовчанням прирівнюється кількість розділів, в такому разі:

– перше завдання розкриває проблему досліджень, включає аналіз літературних джерел;

– друге – показує можливі варіанти розв'язання проблеми, вибір найкращого способу;

– третє – показує практичні експерименти, що проводяться, і представляє зразок розв'язання проблеми.

Для якісного написання дисертації багато хто з відомих учених рекомендує застосовувати метод "сніжинки". Він полягає у формуванні змісту, і в результаті виникає картина того, як працювати в процесі виконання роботи. Ви можете вносити неодноразово зміни до змісту до того, поки Ви не отримаєте чіткого плану розв'язання певного питання.

Крім написання дисертації, кожен претендент повинен знати, що для успішного захисту потрібно виконати ще низку вимог:

– Написати автореферат – це наукова праця, що повторює структуру дисертації, лише у стислій формі.

– Скласти положення, що виносяться на захист – коротко викладені результати досліджень у вигляді тез, достатньо 5-6 штук, найчастіше члени дисертаційної комісії читають лише цей розділ.

– Брати участь у конференціях – такі заходи корисні для майбутніх кандидатів, дивлячись на виступи інших дослідників, легше зрозуміти, чого від Вас вимагають та очікують, до того ж на конференціях можна завести корисні знайомства.

– Писати статті – для захисту кандидатської необхідно опублікувати 3-5 наукових статей на тему дослідження, хоча одна з них повинна входити до журналу зі списку ВАК.

– Вибрати опонентів - часто науковий керівник призначає аспіранту опонентів, але, якщо Ви були досить активні при написанні роботи, можливо, і самі познайомилися з авторитетними вченими, які займаються дослідженнями у схожому з вами напрямком (віддавайте перевагу таким опонентам, хто дійсно прочитає ваш рукопис і зможе внести в неї корисні редагування, а не просто «для галочки» напише відгук).

До опублікованих наукових праць кандидатів прирівнюються не лише статті, а й патенти на винаходи, свідоцтва на корисну модель, зареєстровані програми для ЕОМ, бази даних та інші рукописи.

Мотивація щодо написання кандидатської дисертації.

Перед тим як написати дисертацію, необхідно розуміти, для чого Вам це потрібно. Дисертація - це така ж дослідницька робота, як і магістерська, але з більш глибоким вивченням матеріалу та ретельним проведенням експериментів. Написання наукової праці має одну мету – показати, що претендент компетентний у питаннях досліджуваної проблеми.

При цьому науковий ступінь ще не гарантує вашого успішного розвитку у сфері науки, так само як і його відсутність не ставить хрест на кар'єрі. Є багато прикладів із життя, коли талановитим ученим вдавалося зробити вагомий внесок у розвиток науки, не маючи наукового ступеня. Є й такі, хто успішно захистив докторську, але все життя пропрацював викладачем у ВНЗ, не зробивши нічого значущого та корисного для суспільства.

Важливо дотримуватись балансу між вкладеними зусиллями та одержуваним результатом, інакше не уникнути розчарування. Якщо претендент не відповідально ставиться до своєї роботи, не відчуває задоволення від досліджень, дисертацію він писатиме довго і без задоволення. З іншого боку, трата надзусиль при написанні праці негативно позначиться на здатності адекватно сприймати критику та усвідомлення, що написаний рукопис потрібний тільки вам.

Якщо натхнення зникло, достатньо зосередитися на основних аспектах роботи, тоді мотивація повернеться. При написанні праці пам'ятайте, що весь текст прочитаєте лише ви, максимум ще – ваш науковий керівник та опоненти. Кілька десятків вчених переглянуть автореферат, сотня – його перші кілька сторінок.

Як організувати свій робочий день, щоб усе встигнути – тайм-менеджмент під час написання дисертації.

Щоб написати дисертацію, здобувачеві дається 3 роки навчання в аспірантурі, але часто досліднику доводиться витрачати набагато більше часу на створення науково-дослідної роботи. Це пов’язано з неправильною організацією свого часу. Часто аспірантів на кафедрі сприймають як безкоштовну робочу силу, на яких намагаються звалити багато обов'язків, не пов'язаних із написанням рукопису. Намагайтеся уникати таких доручень або знаходити компроміс, коли Ви допомагаєте, і Вам допомагають у відповідь.

Також організації часу допомагає чітко складений план-графік аспіранта. Це документ, в якому вся робота поділена на окремі складові із зазначенням термінів.

Ефективне управління часом, або тайм-менеджмент, дуже важливе для аспіранта, який хоче написати дисертацію. З його допомогою легко планувати, керувати робочим часом, організовувати та оцінювати витрачені зусилля. Вирішуйте завдання відповідно до затвердженого плану і помітите, як багато Ви встигаєте при тому, що залишається вільний час.

Багато хто не рекомендує займатися написанням праці в нічний час, за винятком випадків, коли результати мають бути представлені вже вранці. Попрацювавши пару ночей без сну, на третю Ви втратите контроль над текстом, а це погано позначиться на всій дисертації.

П'ять типових помилок та проблем при написанні дисертації:

1. Написання кандидатської потребує чималих витрат інтелектуальних та фізичних ресурсів. Намагайтеся не витрачати час і сили на вузькоспрямовані теми, які втратили свою актуальність раніше, ніж Ви почали роботу над текстом.

2. Відсутність наукової новизни – одна з основних проблем, що простежується у роботах багатьох кандидатів. Багато вчених-початківців не здатні чітко сформулювати, що саме вони зробили нового. Для розв'язання цієї проблеми досвідчені вчені рекомендують при вказівці наукової новизни використовувати формулу:

Запропоновано <ідея дослідника>, що відрізняється <специфіка підходу до розв'язання задачі>, що дозволить <прагматична вигода>.

3. Наступна помилка – автор не порівнює свою роботу з конкурентами. У 9 із 10 дисертацій простежується тенденція недостатнього аналізу та порівняння запропонованого шляху розв'язання проблеми з уже наявними аналогами. Помилка спостерігається і в теоретичній, і практичних частинах. Зазвичай претендент описує наявні методи, вказує на їх недоліки, після чого переходить до опису власної розробки, але не займається порівнянням кількох варіантів.

4. Часто аспіранти у своїй праці бояться зізнатися, що їх метод розв'язання проблеми має обмеження. Очевидно, що одна і та сама методика не може підходити до всього. Необхідно чітко формулювати, в яких умовах спосіб застосовується і дає результати краще, ніж аналоги, а де варто вибрати інший метод чи комбінацію кількох. Переконливіше виглядатиме та дисертація, в якій автор чесно говорить про те, що може і чого не може його розробка.

5. Захистити рукопис за наявності описаних вище помилок є реальним, але є проблема, яка автоматично дає відмову на подання дисертації до захисту – це невідповідність паспорта спеціальності. Уважно вивчайте документ, вказуйте пункти відповідності паспорта, використовуйте формулювання цих пунктів при описі мети та результатів.

6. Крім цього, важливо уникати плагіату. У сучасному світі користуватися інтернетом та програмами з виявлення елементів копіювання чужого тексту вміє практично кожен. Експертам не важко помітити сліди плагіату в роботі претендента, для якого наслідки можуть бути найсумнішими. Також не слід захоплюватися цитуванням, натомість краще своїми словами переказати думку іншого вченого.

Отже, перед тим як написати дисертацію, потрібно чітко визначити для себе, навіщо Вам це потрібно, які цілі переслідуєте. Робота не викликає складнощів, якщо приділяти їй час щодня, діяти послідовно, відповідно до складеного плану.

Не потрібно ставити надзавдань, докладати надмірних зусиль, інакше можна швидко втратити інтерес до проведення досліджень. Дотримуйтесь всіх вимог ВАК та ДСТУ, частіше з'являйтесь у колах наукових спільнот, щоб завести корисні знайомства, знайти однодумців, запозичити досвід та знання від авторитетних учених. Тоді не лише написання, а й захист дисертації пройде легко.

Навіть якщо, здобувши науковий ступінь кандидата, Ви вирішите не пов'язувати своє життя з наукою, отриманий досвід буде корисним і в інших сферах життя. Вміння ставити цілі, формулювати завдання та знаходити шляхи розв'язання проблем допоможуть досягти успіху у будь-якому напрямку.

Інна Короленко – автор блогу наукової агенції «Наукстат», яка пише для Вас про все, що пов'язано з вимогами, правилами та іншою важливою інформацією, щодо наукових публікацій в Scopus & Web of Science та фахових виданнях!