Індекс цитувань

Індекс цитувань - це свого роду бібліографічний показник цитувань між публікаціями, що дозволяє користувачеві легко встановити, які пізніші документи цитують які раніше документи. Форма покажчика цитування вперше зустрічається у єврейській релігійній літературі XII століття. Індекси юридичного цитування з'явилися у 18 столітті й стали популярними завдяки цитувальникам, таким як Shepard's Citations (1873). У 1960 році Інститут наукової інформації Юджина Гарфілда (ISI) ввів перший індекс цитування для статей, опублікованих в академічних журналах, спочатку Індекс наукового цитування (SCI), а потім Індекс цитування соціальних наук (SSCI) та Індекс цитування мистецтв та гуманітарних наук. Першу автоматичну індексацію цитування було проведено CiteSeer у 1997 році. Іншими джерелами таких даних є Google Scholar та Scopus Elsevier.

Цитування – це акт визнання автора, року, назви та місця публікації (журнал, книга чи інше) джерела, використаного в опублікованій роботі. Такі цитування можна вважати заходами використання та впливу цитованої роботи. Це називається аналізом цитування чи бібліометрією.

Кількість цитувань корелює з іншими показниками наукової результативності та впливу, та в деяких випадках може бути покращена внаслідок надання відкритого доступу до роботи шляхом самостійного архівування повної статті в Інтернеті, її публікації в журналі з відкритим доступом.

Індекс цитування встановлює зв'язки між книгами та статтями, які були написані в минулому, та статтями, що посилаються на ці старі публікації («цитують»). Іншими словами, це метод, який дозволяє нам простежити використання ідеї (ранішнього документа) до тих, хто її використовував («цитував»). Свідченнями, що ми сприймаємо як вказівку на цю «спорідненість» більш ранніх та подальших дослідженнях, є посилання, виноски або кінцеві виноски (цитати) у пізніших роботах.

Існує інформаційний «родовід» актуальної ідеї, він виражається в літературі. Це походження зазначено автором поточної ідеї (його журнальної статті) у його виносках — цитатах із його дослідницького звіту.

Як цей метод змінює стратегію пошуку інформації? Що ж, це дає нам змогу простежити використання концепції, ідеї чи методології іншими вченими. Інститут наукової інформації (ISI) — організація, яка надає послуги індексації цитування, — створює базу даних поточних статей із тисяч журналів, які вона обирає для використання з цією метою. В області соціальних наук існує близько 8000 найменувань журналів, окремі випуски яких аналізуються по мірі їх публікації, щоб побачити, які статті вони містять.

ISI записує «заголовок» (щось подібне до предметного заголовка) для кожного посилання або «цитування», які поточні автори роблять у своїх журнальних статтях, звертаючись до деякої раніше опублікованої статті.

ISI називає весь свій набір онлайн-сервісів Web of Knowledge, але ви знайдете його у списку сервісів баз даних OU Libraries LORA як Web of Science.

Варто звернути увагу, що обсяг інформації на запит, наданий вам у базі даних ISI, дуже скорочений(мінімальний). Ви маєте знати ім'я автора раніше опублікованої роботи, назву роботи і коли вона була опублікована, щоб ефективно користуватися послугою.

Приклади індексу цитування

1. Індекс наукового цитування, Філадельфія: Інститут наукової інформації, 1963

2. Індекс цитування соціальних наук – Філадельфія; ІСІ, 1973 р.

Індекси цитування виявилися кращими за інші індекси, та їх значення можна обрахувати без особливих складнощів. Вони також піддаються комп'ютерним розрахункам.

Індексація цитування забезпечує предметний доступ до бібліографічних записів непрямим способом. Оскільки цитування або посилання на роботу іншого вченого передбачає інтелектуальний зв'язок між роботою автора та цитованою публікацією, можна зробити фундаментальне припущення, що праця, що містить цитування, та цитована публікаця стосуються або однієї, або близькоспорідненої тематики.

Переваги індексації цитування

1. Індексація цитування усуває необхідність інтелектуальної індексації; вона може бути значною мірою автоматизована.

2. Індекс цитування долає проблему обмеженого словникового запасу та семантичні труднощі.

3. Подолання мовного бар'єра, оскільки моделі цитування, особливо у наукових дисциплінах, однакові для різних мов.

4. Пошук літератури з використанням індексації цитування є дуже ефективним для швидкого збору великої кількості релевантних документів.

5. Об'єктивні фактори, такі як кількість цитувань та частота цитування, можуть використовуватися при введенні різних зважувань та інших процедур для підвищення якості та ефективності пошуку.

Хоча індекси цитування спочатку були розроблені для пошуку інформації, вони все частіше використовуються для бібліометрії та інших досліджень, пов'язаних з оцінкою досліджень. Дані про цитування є основою імпакт-фактора журналів. Існує велика кількість літератури з аналізу цитування, яку іноді називають наукометрією або бібліометрикою. Область дослідження розвинулась з появою індексу наукового цитування, який охоплює вихідну літературу з 1900 року. Провідними журналами у цій галузі є Scientometrics та Journal of the American Society of Information Science and Technology. Цей метод відновився завдяки широкому поширенню підписних баз даних Web of Science та Scopus у багатьох університетах, а також загальнодоступних безкоштовних інструментів цитування, таких як CiteBase, CiteSeer, Google Scholar та Windows Live Academic.

На нашому сайті представлено більше інформації про наукові роботи, також там Ви маєте можливість замовити послугу публікації наукової статті.

Інна Короленко – автор блогу наукової агенції «Наукстат», яка пише для Вас про все, що пов'язано з вимогами, правилами та іншою важливою інформацією, щодо наукових публікацій в Scopus & Web of Science та фахових виданнях!

Чи була корисною ця стаття?

#цитування; #наукова стаття; #індекс цитування